« Півстоліття розвитку альпінізму в країні | Зародження спортивної системи »
Жілярді, Е. Галло, швейцарці А. Вебер, О. Гуг, До. де Рам, а також восходітелі інших країн. За ці роки тут було здійснено близько 60 первовосхожденій на основні вершини Кавказу, серед яких значилися Ушба, Айлама, Джангитау, Катинтау, Міжірги, Коштантау, Тетнульд, Мамісон, Джімарай, Шхельда.
В ті ж роки збільшується кількість сходжень на вершини Кордільєрів, підкоряються гори Нової Зеландії, Гренландії, Індонезії, Тайваню, Аляски, Австралії, Шпіцбергена, робляться спроби сходжень на високі вершини планети в Гімалаях і Каракорумі.
Регулярно проводилися міжнародні зустрічі альпіністів. Вони організовувалися у вигляді конгресів національних альпіністських клубів. Перший з таких конгресів, у зв′язку із сторіччям світового альпінізму, збирався в 1886 р. в місті Анесси. Подальші конгреси проводилися в Греноблі (1887 р.), Зальцбурге (1892 р.), Парижі (1900 р.).
На цих форумах обговорювалися подальші шляхи розвитку альпінізму і інші питання, що представляли інтерес для національних організацій і окремих клубів. Наприклад, на Паризькому конгресі були прийняті рішення по ряду проблем, і зокрема про охорону льодовиків, про неприпустимість застосування алкоголю в горах, про єдині сигнали лиха, про необхідність видання керівництва для альпіністів.
Таким чином, альпінізм до початку XX в. охопив багато країн світу, велику кількість любителів гір і гірської природи, про що свідчили сотні первовосхожденій і тисячі повторних підйомів на вершини всіх континентів.
Одночасно з розвитком альпінізму удосконалюється і спорядження восходітелей. У другій половині XIX в. у практику сходжень упроваджується льодоруб.
На відміну від сучасного, льодоруб того часу мав довгий (до грудей альпініста) дерев′яний держак, грубішу і важчу (ковану) головку, на нижньому кінці держака - гострий сталевий штир, як і на його попередниці палиці, вдосконалений зразок якої, вже без верхнього гачка, отримав найменування альпенштока.
Tags: альпінізм, альпініст, вершина, вершина ельбрусу, кавказ, підкорення маттерхорна, світовий альпінізм, сходження, центральний кавказ
Історія альпінізму
Схожі записи
- Сучасний етап розвитку радянського альпінізму (16.01.2009)
... Залишаючись єдиним, альпінізм має усередині себе трьох що цілком визначилися напрями: учбове, спортивне і прикладне. Загальним для них залишається нескороминущий інтерес до пізнання самого себе і людських можливостей, до пізнання дивовижного світу гір. Учбовий альпінізм виконує завдання залучення молоді до горовосхожденіям і навчання її умінню безпечно ходити в горах, організаційно ... - Тянь-шань (27.03.2009)
... Би 1955 р. відразу дві експедиції рушили на штурм піку Перемоги: казахстанська експедиція (руков. штурмової групи В. П. Шипілов) і узбецька (руков. У. І. Рацек). Але обидві ці експедиції (по словах В. А. Кизеля) вписали сумні сторінки в літопис радянського альпінізму. В описі сходження 1938 р. були ясно видні ті ... - Альпінізм (31.03.2009)... Проте офіційне виникнення альпінізму відносять до 1786, коли швейцарці - селянин Ж. Бальма і лікар М. Паккар вперше досягли вершини Монблану (4810 м в Альпах). Перші альпіністські клуби виникли в 1857 в Англії, в 1862 в Італії і Австрії, в 1863 в Швейцарії. У 1872 в Росії (Тбілісі) організований гірський, а ...
- Команда російського альпініста Олександра Одінцова відправиться на підкорення піку Машербрум (21.02.2009)
... У 1983 і 1985 роках досягнення американців повторили японські альпіністи. До цього, в 1975 році японська команда пробувала зійти на гірський хребет з півночі, але, оскільки маршрут став дуже небезпечний, команда не стала продовжувати шлях і зупинилася на висоті 5 500 м. В кінці 90-х років американець Стів Хауз з напарником зробили спробу пройти північний ... - У гонитві за масовістю (30.01.2009)
... ухвалою секретаріату ВЦСПС всі альплагеря були передані в Центральне туристський-екскурсійне управління ВЦСПС (ЦТЕУ). Вже перший рік діяльності ЦТЕУ по керівництву альпіністськими таборами показав помилковість такого рішення. По-перше, всі альплагеря були спеціалізовані: одні призначалися для підготовки новачків, інші - для значкістів, треті - для розрядників. Подібне розділення функцій таборів не було викликане доцільністю, а ...