Передтабірна підготовка, розгорнена за ініціативою Всесоюзної секції альпінізму, дозволила підвищити рівень підготовленості що прибувають в учбові табори. Проте не всі організації серйозно віднеслися до передтабірної підготовки, що приводило до значного “відсіву”, що доходив в окремих випадках до 10 і навіть до 15%. У результаті число тих, що отримали значок “Альпініст СРСР” в 1954 р.
у всіх таборах не перевищило 5000 чоловік.
В результаті поліпшення роботи з передтабірної підготовки в 1955 р. було підготовлено більше 6000 значкістів, в 1956 г.- близько 7000, а “відсів” знизився до 5%.
В 1958 р. ухвалою секретаріату ВЦСПС всі альплагеря були передані в Центральне туристський-екскурсійне управління ВЦСПС (ЦТЕУ).
Вже перший рік діяльності ЦТЕУ по керівництву альпіністськими таборами показав помилковість такого рішення. По-перше, всі альплагеря були спеціалізовані: одні призначалися для підготовки новачків, інші - для значкістів, треті - для розрядників.
Подібне розділення функцій таборів не було викликане доцільністю, а головне - воно позбавляло молодь, тільки що вступаючу в альпінізм, можливості знайомитися з досвідом кваліфікованих альпіністів. Путівки в альплагеря стали надаватися не через секції альпінізму, а через місцевкоми і давалися будь-якому незалежно від того, пройшов він передтабірну підготовку чи ні.
Лише б обслужити якомога більше людей. Не дивно, що в табори все частіше стали потрапляти абсолютно непідготовлені люди, що часом приїжджали просто відпочити або навіть підлікувати своє здоров′я.
В результаті з кожним роком став збільшуватися “відсівши”, що дійшов в деяких таборах до 30% і більш. Виховна робота відійшла на задній план. Інструктори, раніше з бажанням що працювали з альпіністами, що починали, нині відмовлялися їхати в табори, особливо для новачків і значкістів.
Будучи громадськими діячами, вони зазвичай ділили свою відпустку або канікули на дві частини, причому одну присвячували підготовці молоді, а другу, меншу, - підвищенню своєї спортивної майстерності в кваліфікаційних сходженнях. Тепер їх позбавили такої можливості, намагаючись перетворити на “спеціально профільованих працівників”.
Ще гірше йшло справу в таборах для розрядників. На весь такий табір було всього декілька інструкторів-консультантів. Планувалося, що розрядники приїжджатимуть з своїми тренерами, а консультанти - допомагати їм в методичних і маршрутних питаннях.
Tags: альпінізм, альпініст, альпініст срср, альпіністський табір, підготовка, робота, секція альпінізму, табір, тренувальні сходження
Інші записи
- Альпінізм в дореволюційній россиі (18.01.2009)
... Іловайського, Н. Поггенполя в Альпах. Географічні дослідження гір в Росії проводилися в основному силами і під егідою Російського географічного суспільства, заснованого в 1845 р. Деякі члени його намагалися організувати альпклуби, але їх діяльність швидко згасала. У 1900 р. за ініціативою учених і альпіністів було створено Російське гірське суспільство. У числі його засновників ... - Гора Памір (23.03.2009)
... 1953год був для висотного альпінізму примітний тим, що цього року було здійснене первовосхожденіє на прекрасний семітисячник Паміру - пік Євгенії Корженевськой (7105 м). Сходження виявилося вельми важким, але вершини досягла вся штурмова група у складі восьми чоловік під керівництвом А.. З. Угарова. 1954год був ознаменований сходженням на пік Революції (6987 ... - Зародження спортивної системи (31.12.2008)... Відразу ж після своєї освіти Всесоюзний комітет привернув до себе в допомогу самих спортсменів. Вони об'єдналися в суспільні секції по видах спорту і сталі діяльними помічниками цього державного органу в керівництві фізичною культурою і спортом в країні, в підвищенні якості виховної роботи із спортсменами, в популяризації фізкультури і спорту, в контролі за правильністю розвитку ...
- Сучасний етап розвитку радянського альпінізму (16.01.2009)
... Загальним для них залишається нескороминущий інтерес до пізнання самого себе і людських можливостей, до пізнання дивовижного світу гір. Учбовий альпінізм виконує завдання залучення молоді до горовосхожденіям і навчання її умінню безпечно ходити в горах, організаційно спираючись на систему альпклубов, секцій і учбово-спортивних альпбаз профспілок. В спортивному альпінізмі декілька інша мета: ... - Техніка пересування в горах і забезпечення безпеки (11.02.2009)
... Книга задумана як довідково-методичне видання для тих, що займаються альпінізмом незалежно від їх спортивної кваліфікації. Основний упор в «Супутнику» зроблений на техніку пересування в горах і забезпечення безпеки. На відміну від «Супутника альпініста» під редакцією Д. М. Затуловского (виданий в 1957 р.) виділені в самостійні розділи техніка пересування по скелях, по льоду, ...